Історію Харкова умовно поділяють на два великі етапи. Перший — давній, домонгольський період, що тривав до XIII століття. Про нього відомо небагато, але є низка свідчень, які підтверджують існування тут значного поселення. Зокрема, це залишки стародавнього Харківського городища, зафіксовані ще воєводою Григорієм Спєшнєвим, підземні ходи під історичним центром міста, а також згадки в арабських і персидських джерелах про місто на цих землях ще у IX–X століттях.
Другий етап — це вже безпосередньо історія сучасного Харкова, яка починається у середині XVII століття. Саме тоді на ці землі прийшли козаки разом зі своїми родинами. Важливу роль у цьому процесі відіграв осадчий Іван Каркач.
Осадчий — це людина, яка організовувала переселення, розподіляла землю, керувала будівництвом і фактично закладала нове поселення. Іван Каркач став саме таким лідером для групи з 587 козаків і їхніх родин, які обрали для життя територію між річками Харків і Лопань.
Саме під його керівництвом люди оселилися на місці давнього городища та почали відбудовувати життя: зводили укріплення, будували житло, облаштовували побут. Це було не просто поселення — це був початок нового міста, яке згодом перетвориться на великий центр Слобожанщини.
Постать Івана Каркача є важливою для історії Харкова, адже він став символом відродження міста після давніх часів. Хоча про нього збереглося небагато документальних відомостей, саме його вважають одним із засновників Харкова в його сучасному вигляді.
Так почалася нова історія міста — з людей, які прийшли на ці землі, щоб будувати майбутнє, і з осадчого, який зміг їх об’єднати навколо спільної мети.
Джерело: Іван Саратов, “ХАРКОВЕ, ЗВІДКИ ІМ’Я ТВОЄ?”
