У кінці 19 ст. в околиці Харкова, на перехресті вулиці Конюшеної (сучасна Академіка Павлова) та Салтівської вулиці (сучасний початок Салтівського шосе) розпочалася забудова нового житлового району. Будівництво провадилося вздовж дороги на селище Салтів, саме тому район уже в 20 ст. отримав назву «Салтівка». У 1930–1950 рр. для робітників заводу сільськогосподарських машин «Серп і Молот» та робітників Харківського електромеханічного заводу уздовж Салтівського шосе було побудоване робітниче селище, яке отримало назву «Салтівське селище».
У 1963 р. Харківським філіалом Державного інституту проектування міст була створена схема планування і будівництва нового житлового масиву на території між річками Немишля та Харків, а також автомобільної кільцевої дороги. Новий масив отримав назву «Салтівський житловий масив». Планування нового житлового масиву розробили архітектори Л. Тюльпа та В. Домницький. В основу схеми планування був покладений принцип фокусування, тобто об’єкти обслуговування населення зосереджувалися на перехрестях транспортних магістралей, а вільні земельні ділянки використовувалися під щільну забудову. Головними магістралями Салтівки стали проспекти Тракторобудівників, 50-ти річчя СРСР (нині Льва Ландау), вулиці Гвардійців Широнінців, Академіка Павлова та Академіка Барабашова.
(Фото 2. Проект забудови мікрорайону № 601 Салтівського житлового масиву)
Салтівський житловий масив для активної забудови був вибраний з наступних причин: наявність великої кількості вільної території, відносна близькість до центру Харкова та заводських районів, гарні інженерно-геологічні умови, достатнє забезпечення нового житлового масиву водою. До негативних моментів забудови майбутньої Салтівки віднесли: важкість вирішення проблем інженерних мереж, розміщення основних територій забудови на сільськогосподарських землях колгоспів і радгоспів. Оскільки площа забудови нового житлового масиву перевищувала тодішню площу самого Харкова, проектанти навіть розглядали варіант створення на Салтівці повноцінного окремого міста. Однак насамкінець було прийнято рішення будувати Салтівку як район Харкова, з’єднавши його із центром та іншими районами міста.
Генеральний план забудови Салтівського житлового масиву, розроблений інститутом Харківпроект (архітектори Л. Тюльпа та І. Демешко) був офіційно затверджений у 1967 р. Окрім будівництва житлових 9-ти, 12-ти та 16-ти поверхових будинків, в 1970–1980 рр. на Салтівці була побудована велика кількість магазинів, побутових та медичних закладів. У грудні 1972 р. на території Салтівського житлового масиву був відкритий перший у Радянській Україні універсам. У 1974 р. на Салтівці побудували новий клінічний комплекс Українського науково-дослідного інституту охорони здоров’я дітей і підлітків ім. Н.К. Крупської. У 1976 р. для відпочинку мешканців Салтівки розпочалось створення великого водоймища – так званого «Салтівського моря», яке розгорнулось від 524-го мікрорайону до Журавлівського гідропарку. У цьому ж районі планували побудувати міський стадіон, але ця ідея так і не була реалізована.
У наш час велика кількість житлових будинків та інфраструктури на території Салтівського житлового масиву зазнали пошкоджень та руйнувань. Унаслідок обстрілів російськими військами, деякі будинки не підлягають відновленню. Архітекторам майбутнього, містобудівниками і простим мешканцям Харкова доведеться докласти багато зусиль для того, щоб відбудувати Салтівку, але це буде обов’язково зроблено і наше місто стане ще краще ніж раніше.
Автор: Богдан Івченко.
