У соцмережах дедалі частіше можна зустріти твердження, що безкоштовний громадський транспорт у Харкові нібито оплачує вся Україна, а соціальні ініціативи міської влади існують винятково завдяки державним дотаціям.
Наскільки це відповідає дійсності, пояснив український політолог, соціолог, кандидат політичних наук та старший викладач кафедри політології ХНУ імені В. Н. Каразіна Антон Авксентьєв. Він проаналізував виконання місцевих бюджетів обласних центрів України за перші сім місяців 2026 року.
Експерт наголошує: його аналіз не стосується доцільності збереження безкоштовного проїзду, на який Харків щороку витрачає близько 2–3 млрд грн. Також він не розглядає питання боргів між комунальними та державними підприємствами. Йдеться винятково про джерела наповнення бюджету міста та рівень його залежності від державних коштів.
За січень–липень 2026 року доходи бюджету Харківської міської територіальної громади становили 13,7 млрд грн. Майже 10 млрд грн із цієї суми — податкові надходження. Основними джерелами залишаються податок на доходи фізичних осіб та єдиний податок.
Фактично близько трьох чвертей міського бюджету забезпечують підприємства, наймані працівники та фізичні особи-підприємці, зареєстровані у Харкові. Саме ці кошти формують основну частину фінансових ресурсів громади.
Офіційні трансферти з державного бюджету за сім місяців становили 3,2 млрд грн, або 23,5% від усіх надходжень. При цьому понад половина цієї суми — освітня субвенція. Вона має цільове призначення та спрямовується на фінансування освіти, а не на оплату роботи метро, трамваїв, тролейбусів чи автобусів.
Частка державних трансфертів у бюджеті Харкова справді зросла порівняно з довоєнним періодом. У 2021 році вона становила близько 16%, а у 2024 та 2025 роках — приблизно 28%. У 2026 році показник знизився до 23,5%.
Водночас нинішній рівень трансфертів Харкова не є найвищим серед обласних центрів і майже відповідає середньому показнику по країні. Найменшу частку державних коштів має Київ — 9,5%. Порівняно низькою вона залишається також у бюджетах Дніпра та Львова. Крім того, ці міста є одними з лідерів за обсягами реверсної дотації — частину своїх доходів вони передають до державного бюджету для подальшого перерозподілу.
Найбільша частка трансфертів зафіксована у Херсоні — 54,8%. У Сумах вона становить 33,5%, а в Запоріжжі — 32,7%. Значна залежність цих громад від державної підтримки пояснюється близькістю до фронту, наслідками російських обстрілів, скороченням економічної активності та необхідністю фінансувати критично важливі потреби міст.
Таким чином, називати Харків винятково «дотаційним містом», соціальні програми якого оплачує решта України, некоректно. Державні трансферти є важливою частиною бюджету громади, однак основну частину надходжень формують місцеві платники податків.
Отже, за безкоштовний проїзд та інші міські програми передусім платять самі харків’яни й зареєстрований у місті бізнес. Водночас питання про те, наскільки ефективно витрачаються ці кошти та чи варто у 2026 році спрямовувати мільярди гривень на повністю безоплатний транспорт, залишається відкритим.
