«Нам подобається, що вони нас ненавидять». Командир загону ССО Азов про ситуацію у Харкові та бойову підготовку — інтерв’ю

Те, що російська пропаганда та суспільство ненавидить азовців є мотивуючим фактором для військових, розповів в ефірі Радіо НВ Анатолій Сидоренко, командир загону Сил спеціальних операцій «Азов».

— З того, що я розумію, у новий підрозділ Азову увійшли добровольці, воїни АТО, люди з досвідом військовим. Чи правильно я розумію, що також однією з причин, чому вирішили створити саме новий підрозділ Азову, для того, щоб дратувати росіян. Тому що вони впевнені, що зараз вони взяли в полон, на жаль, частину наших захисників з Азову.

— Підрозділ створений ні в якому разі, щоб когось там дратувати. До їхньої думки нам взагалі немає ніякого діла. Підрозділ створений саме для того, щоб захищати країну, для того, щоб стримувати ворога і наносити удари. Ми, звичайно, будемо нарощувати свої бойові навички, щоб дійти до високої планки того самого Азову, який був з 2014 року, який був в Маріуполі. Звичайно, ці хлопці, набагато більше в них бойового досвіду, ніж у нашого підрозділу поки що. Але вони є для нас стимулом і прикладом для того, куди треба нам рости.

— Ви знаєте, як ворог ненавидить Азов. Як це мотивує?

— Я знаю, як ворог ненавидить Азов, і також я знаю, як Азов ненавидить ворога. Мабуть, нам це навіть подобається. Нас не повинні любити.

— Я знаю, що ви обороняєте Харківську область. Ми пам’ятаємо, що саме Ізюмський напрямок був найгарячішим, що саме туди росіяни перекидали найбільшу кількість техніки, і те, що у Куп’янську такий головний вузол постачання. Яка ситуація там зараз?

— Звичайно, так і є. На Ізюмському напрямку ідуть найзапекліші бої в Харківській області. І з приводу Куп’янська також там великий вузол, і дуже багато техніки йде саме через Куп’янськ. Яка зараз саме ситуація, я не можу вам коментувати зі зрозумілих причин. Але ворога зустрічають гідно всюди. І на вже окупованих територіях, і там, де є лінія зіткнення.

— Чи є у нас розуміння, чому знову почали росіяни обстрілювати Харків?

— Ви знаєте, мабуть, багато причин цьому може бути. Одна з них, ми ж розуміємо, що вони нас ненавидять, що вони насправді хочуть зробити геноцид українського народу. І наразі люди повертаються в Харків, їм здається, що вже безпечніше в місті. Але кожен ракетний удар чи кожен постріл далекобійної артилерії, він все одно забирає життя, і це дуже погано. Які цілі? Багато цілей. Залякати, не давати розслабитися, просто тому, що вони нас ненавидять.

— Чи розуміємо ми, скільки колаборантів у Харківській області? Ми пам’ятаємо про депутата в Ізюмі від ОПЗЖ, який здав ворогу перехід на інший бік міста. Чи можете ви розповісти щось про це?

— Дуже багато років ця агентурна сітка створювалася. І одна із цих гілок — це партія ОПЗЖ, яка нарешті вже немає ніякої юридичної сили в нас в країні. Але дуже погано, що стільки людських життів потребувалося для того, щоб всі це зрозуміли, наше керівництво країни. Звичайно, що є багато агентів, є колаборанти, які приховуються, якісь потікали, але харківські служби і ми разом з ними працюємо з цього приводу, і намагаємося присікати ці моменти.

— Зараз ми бачимо такі контрнаступальні дії ЗСУ на Херсонщині. І от Ганна Маляр, вона говорила про те, що з боку херсонців є такі дії, типу, що вони співпрацюють з російськими окупантами, здають якісь там позиції ЗСУ. Чи ми бачимо щось таке на Харківщині?

— Звичайно, такі ситуації бувають, якісь позиції зливаються, місця, де живуть військовослужбовці. Я вважаю, що скоріше за все це робиться за гроші. Вони не розуміють, що вони роблять, для них особисто це важливіше, ніж совість, тому, на жаль, це людський фактор, від якого ми не можемо нічого зробити.

— Ми пам’ятаємо, що робить російська пропаганда, що всіх нас вважають неонацистами та наркоманами. Зрозуміло, що нацистами вони називають всіх, хто проти росіян. А от німецька преса повідомила, що неонацисти, як раз росіяни, що вони воюють на боці Росії, якісь там підрозділи, чи ви колись з ними перетиналися на полі бою?

— Саме з цим підрозділом наш підрозділ ніде ще не зустрічався. Але ми чекаємо і з задоволенням зустрінемося. Те, що вони кажуть, що ми всі расисти, нацисти, їмо російських дітей, ну, вони просто не знають вже, що придумати. Кожна новина по російському телебаченню смішніша і дурніша, ніж минула. Але вони це хавають. Чомусь народ російський не може зробити якихось висновків. Вони тільки дивляться телебачення і вірять в те, що їм кажуть.

— Як ви зустріли 24 лютого? Чи можете ви розповісти про ваш досвід на цьому етапі війни?

— Те, що ви кажете, що всі були не готові… Звичайно, всі були не готові. Але наша організація, наш азовський рух, він робив вишколи задовго до початку війни, майже за рік. Ми до цього готувалися. Не можу сказати, що ми підготувалися до цього на всі сто відсотків, але підготувалися, наскільки могли. Якщо б вся влада так само серйозно сприймала цю всю ситуацію, як і ми, і робила все сумісно, якісь міри, щоб цього не допустити, то результат був би набагато кращий. Саме мій початок цієї повномасштабної війни 24 числа зранку, коли все почалося, я вивіз свою родину і повернувся одразу до Харкова. І тут вже з такими ж хлопцями, з добровольцями, з нашими азовцями та не тільки почали обороняти наше місто та область.

— Чи щось вам відомо про те, що відбувається з азовцями, які зараз в полоні? Чи є у вас якась можливість отримувати повідомлення щодо цього?

— Щодо цього питання я нічого вам не можу відповісти, бо це така тема дуже тонка. І я вважаю, що на даному етапі мій коментар тут не повинен бути. Сподіваємося, віримо, що хлопців наших, звичайно, поміняємо, якось заберемо, але щодо даної ситуації я не можу коментувати.