Харківська міська рада розпочала обговорення майбутніх перейменувань.
У Харкові на громадське обговорення винесли перейменування вулиць Оренбурзька, Целіноградська, Халтуріна, Маяковського, а також провулку Петрашевського.
Як передає “Думка“, список запропонованих перейменувань оприлюднений для громадського обговорення на сайті Харківської міської ради.
Мерія пропонує:
1) перейменувати вулицю Оренбурзьку на честь братів Гипиків.
Ярослав Гипик – капітан, командир 3-го снайперського відділення снайперської групи загону спеціального призначення ОЗСП “Азов” Національної гвардії України, загинув під час оборони Маріуполя 19 березня 2022 року під час виконання бойового завдання. Народився у місті Харків. За особисту мужність та самовіддані дії нагороджено Орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Богдан Гипик – майор, загинув під час оборони Маріуполя під час виконання бойового завдання. Народився у м. Харків. За особисту мужність та самовіддані дії нагороджено Орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
2) перейменувати вулицю Целіноградську на честь Мирослава Мисли.
Мирослав Мисла – доброволець окремого батальйону “Карпатська Січ”, офіцер, командир відділення 8-ої роти 3-го механізованого батальйону 93-ої бригади Збройних сил України. За освітою – викладач історії та суспільно-політичних наук, випускник історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Загинув 2 жовтня 2016 року у бойовому зіткненні з супротивником поблизу селища Кримське на Луганщині.
3) перейменувати провулок Петрашевського на честь Петра Франка.
Петро Франко (1890 – 1941) – один із засновників української скаутської організації “Пласт”, фундатор української військової авіації, хімік-винахідник, автор 36 винаходів з технології переробки молока, педагог, письменник і перекладач. Син письменника Івана Франка. Жив на цьому провулку.
4) перейменувати вулицю Халтуріна на честь Академіка Померанчука.
Ісак Померанчук (1913 – 1966) – фізик-теоретик, академік. У 1936 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут і вступив до аспірантури Харківського фізико-технічного інституту, співпрацював з О.І.Ахієзером та Л.Д.Ландау.
У 1937 році разом з Ахієзером почали розвивати першу кількісну теорію розсіювання фотонів полем ядра, разом із Ландау розробили теорію електропровідності металів при низьких температурах. Захистив докторську дисертацію на тему “Теплопровідність і поглинання звуків в діелектриках”.
5) перейменувати вулицю Маяковського на честь Миколи Хвильового.
Микола Хвильовий – український письменник, публіцист, критик, громадський діяч, один з засновників пореволюційної української прози. Народився Микола Хвильовий (Фітільов) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (сьогодні райцентр Сумської області). Освіту здобув у Богодухівській гімназії. У 1921 р. році переїхав до Харкова та розпочав свою літературну діяльність. Одна з перших жертв Розстріляного відродження. У атмосфері шаленого цькування, на знак протесту проти голодомору 1932–1933 рр. та арешту свого приятеля і соратника Михайла Ялового, що стало початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції, 13 травня 1933 року Хвильовий покінчив життя самогубством.