Річард Чжунг приїхав з Китаю до Харкова як волонтер організації World Central Kitchen, але у вільний час створює малюнки на руїнах будинків.
Разом з іншими волонтерами він готує гарячі обіди, а у вільний час розмальовує потрощені висотки на Північній Салтівці. За кілька тижнів створив уже сім артоб’єктів, йдеться в ТСН.
У Китаї Річард – розробник іграшкових роботів. Він приїхав до України місяць тому, перші дні блукав вулицями побитого району і не вірив своїм очам. Висотка на Салтівці надихнула його на малювання.
«Це найзруйнованіша будівля, яку я бачив. Я зайшов усередину і побачив, що двері до кімнати відчинені. Я уявив, що я відчував би, якби це була моя кімната, якби я тут спав, дивився телевізор, а потім мій дім ось так зруйнували. І ці емоції надихнули на цей малюнок», – каже він.
Картину наляканого хлопчика в кутку створила художниця з України. Річард з її дозволу доповнив безлюдну зруйновану кімнату дитячим малюнком.
«Чотири роки тому я почав подорожувати і допомагати біженцям. В одній із країн, де була громадянська війна, я вчив дітей. Ми малювали на стінах. Їм дуже подобалися яскраві барви серед тих жахливих руїн», – розповідає Річард.
На ще одній вцілілій стіні потрощеної висотки Річард малює військового. Хоч і знає, що цю багатоповерхівку, як і ще десятки інших, будуть зносити.
«Це тимчасовий малюнок. І я вірю, що війна тут тимчасова. Я намалював солдата, який приносить світле майбутнє. Я сподіваюся, що коли люди проходитимуть повз і побачать ці картини, вони матимуть надію», – каже митець.
Сім будинків Річард розмалював за кілька тижнів. Останнього разу малював на замовлення.
«Коли я малював, до мене підійшов хлопець. Він розповів, що жив у цьому будинку і попросив теж щось там зобразити. Я іноземець. Мені важко було передати символ України. Тому я відтворив зображення з Інтернету», – зізнається волонтер.
Як волонтер організації World Central Kitchen, Річард чистить картоплю, цибулю та насипає гарячі страви для переселенців. Допомагає під час своєї відпустки. На харківській кухні Річард уже подружився з іншими волонтерами. Він вперше у житті в країні, в якій триває війна, але навіть регулярні обстріли його не налякали.
«Наступного дня, як я приїхав, я почув вночі бах-бах-бах. Я спросоння не зрозумів спершу. що це. Написав друзям у Харкові. Вони мене заспокоїли. Сказали, що якщо вікна не дрижать – це означає, що прилетіло далеко, до укриття я не ходив жодного разу», – додає хлопець.
За 2 місяці він повернеться додому, а поки хоче розмалювати якомога більше руїн, аби додати яскравих барв у життя харків’ян.
