В уяві багатьох українців ця назва асоціюється з містичними шабашами, загадковими відьомськими вогнями та різноманітними потойбічними загадками. Слов’янський фольклор переповнений посиланнями на Лису гору як місце зустрічі людей і нечистої сили. Проте, в реальності все набагато прозаїчніше.
Якщо жителі Києва звикли думати, що Лиса гора — це, дійсно, гора, то харків’яни знають, що це — район міста. Знаходиться він на північному заході міста, на північ від району Холодна гора. Іноді можна також почути й більш саркастичну назву — Брита гора.
Історія цього району абсолютно звичайна і не має жодних містичних таємниць. Але вона по-своєму змушує відчувати мурашки поза шкірою через свою трагічність та незвичність.
Почалось усе в 1820-х роках, коли місцева поміщиця вирішила позбутись лісів, що вкривали гору та передати їх у власність місцевої громади на потреби будівництва дзвіниці Успенського собору. У результаті повної вирубки лісів гора «облисіла», втративши свій первинний вигляд. Це не пройшло безслідно: вода з гори, нічим не стримувана, почала затоплювати сусідні села Панасівку та Іванівку. Повені вдалося зупинити лише завдяки дренажним роботам, що проводились для прокладання залізничних колій.
Східний схил гори поступово почали заселяти перші жителі. Серед них були і солдати, і харківська біднота, яка не була спроможна підтримувати своє житло у прийнятному для центру губернії вигляді. Історик Дмитро Багалій пише, що всі будівлі на горі були дерев’яними, що лише підтверджує неспроможність селян підтримувати статус губернського центру. Приблизно в 1870–1890 рр. На Лису гору почали переселятися й співробітники Курсько-Харківської залізниці. Місце почало активно заселюватись, а також тут з’явилося декілька заводів, що, власне, і вплинуло на якість життя. Наприкінці 1880-х рр. на Лисій горі з’явилося кладовище (на сьогодні — кладовище № 12), з яким місцеві пов’язують містичні історії. Традиційно вважається, що саме тут справляють шабаші відьми, а дехто із автолюбителів говорив про проблеми з авто, що виникали саме тут. Під час прогулянок цією місцевістю можна також побачити скручені в тугий вузол дерева, почути дивні звуки, схожі на спів. Проте, швидше за все, це пов’язано з діяльністю нафтобази, побудованої тут в довоєнні роки, яка функціонує досі.
