Щороку російська пропаганда з новими силами розкручує жахливу байку про «Одесу 2 травня 2014 року», де нібито «бандерівці заживо спалили мирних бабусь у георгіївських стрічках». Цей наратив активно шириться і по телевізору, і в коментарях під будь-якими новинами про Україну.
Та що ж насправді сталося в той день? Без істерик і вигуків — лише факти.
По матерілам: @WiSm1984
1. З чого все почалося?
Футбольні фанати клубів «Чорноморець» (Одеса) та «Металіст» (Харків) вирішили провести мирний марш під гаслом «За єдину Україну». Це були не «нацисти», а звичайні люди — з прапорами, шарфами й гаслами на підтримку соборності.
Проросійські активісти, що таборували на Куликовому полі, вирішили, що саме час «зупинити фашизм». Озброївшись палицями, травматичною зброєю, арматурою, вони напали на проукраїнську ходу. Зав’язалися вуличні сутички.
📌 Перші загиблі були саме з боку проукраїнських активістів, а не тих, кого згодом звинуватили у підпалі.
Тот, кто утверждает, что сторонники "Антимайдана" – агнцы невинные, которых коварно заманили в западню, а в последствии сожгли живьем – лукавит, мягко говоря. Вот эти бравые парни ну никак не похожи на кота Леопольда, призывающего к дружбе и братским объятиям. pic.twitter.com/RzFvg3EA3f
— Уинстон Смит (@WiSm1984) April 22, 2025
2. Як почалася пожежа у Будинку профспілок?
2. Как оказался в огне Дом профсоюзов?
— Уинстон Смит (@WiSm1984) April 22, 2025
Когда ситуация стала неконтролируемой, пророссийские активисты решили укрыться в здании Дома профсоюзов.
При этом часть из них продолжала кидать "коктейли" из окон и с крыши здания. Люди забаррикадировались изнутри. pic.twitter.com/fSJAvAMIiy
Коли сутички вийшли з-під контролю, частина проросійських активістів забарикадувалася у Будинку профспілок. З будівлі летіли «коктейлі Молотова», вогонь відкривали з даху. У відповідь натовп почав жбурляти пляшки з запалювальною сумішшю в саму будівлю.
🔎 Офіційне слідство встановило: осередок займання виник усередині приміщення.
Загинуло 48 людей, більшість — від отруєння чадним газом, опіків та задушення продуктами горіння. Не було жодного випадку навмисного вбивства або катування.
3. Міф про «задушену вагітну жінку»
Одне з улюблених «сакральних» кліше роспропаганди — «вагітну жінку задушили бандерівці».
На фото, яке роками використовують як доказ, зображена 54-річна Ірина Яковенко. Жодної «вагітності» не було: виступаючий живіт — вікове явище. Вона, як і більшість загиблих, померла від отруєння димом, а не від насильства.
📌 Жодна з жінок, які загинули в Будинку профспілок, не була вагітною, не була задушеною, не мала слідів катування.
4. А як щодо «добивали, стрибали, вбивали»?
Речь не о каком-то заранее спланированном массовом убийстве, а о вспышках жестокости и озверения в толпе. Вандализм, а не геноцид. Толпа вела себя мерзко, но говорить о целенаправленном "добивании" – это уже чистая пропаганда. pic.twitter.com/aLoI8iMb8P
— Уинстон Смит (@WiSm1984) April 22, 2025
Так, поодинокі випадки жорстокості були. Людей, які вистрибнули з вікон, справді били, є відеодокази. І щодо цього були відкриті кримінальні провадження.
Але це не було планованим масовим вбивством. Це не «геноцид», як хоче подати Кремль, а вибух натовпового насильства на тлі громадянського конфлікту. Вандалізм і озвіріння — так. Але не цілеспрямоване полювання на «беззахисних».
2. Как оказался в огне Дом профсоюзов?
— Уинстон Смит (@WiSm1984) April 22, 2025
Когда ситуация стала неконтролируемой, пророссийские активисты решили укрыться в здании Дома профсоюзов.
При этом часть из них продолжала кидать "коктейли" из окон и с крыши здания. Люди забаррикадировались изнутри. pic.twitter.com/fSJAvAMIiy
5. І насамкінець: це трагедія — але не виправдання війни
Це не був «мирний мітинг бабусь з гвоздиками». Це був жорсткий конфлікт між двома групами людей з протилежними поглядами на майбутнє країни. І він завершився трагедією.
⚠️ Але перетворювати 2 травня на сакральну жертву, якою роками виправдовують геноцид, Бучу, Маріуполь, ракетні удари й вторгнення — це верх цинізму.
Це якби хтось сказав: «мене в барі образили — тепер я маю право спалити квартал з людьми».
Так не буває. Так не працює мораль.
Жодна трагедія не дає права розв’язувати війну проти мільйонів людей.
🔴 Ця історія — не про «героїчний спротив фашизму». Це — спроба перетворити драму на зброю.
Справжні жертви — ті, хто сьогодні гине під обстрілами. І на совісті кожного, хто досі вірить у цей брехливий міф.
